Стилі педагогічного спілкування

Стилі педагогічного спілкування

Стилі педагогічного спілкування

Розглянемо стилі педагогічного спілкування вихователя, вчителя, педагога, стиль педагогічного керівництва.

СТИЛЬ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

Одним з факторів, що впливають на розвиток особистості дитини, є стиль спілкування, притаманний вихователю. Стиль педагогічного керівництва можна визначити як прийоми виховного впливу, які проявляються в типовому наборі вимог і очікувань відповідної поведінки вихованців. Він втілюється в характерних формах організації діяльності та спілкування дітей і має відповідні способи реалізації відносини педагога до особистості дитини, пов’язані з досягнутим рівнем професійно-педагогічної діяльності.

Традиційно виділяють демократичний, авторитарний і ліберальний стилі.

Демократичний стиль спілкування

Найбільш ефективним і оптимальним вважається демократичний стиль взаємодії. Для нього характерні широкий контакт з вихованцями, прояв довіри і поваги до них, вихователь прагне налагодити емоційний контакт з дитиною, не пригнічує строгістю і покаранням; у спілкуванні з дітьми переважають позитивні оцінки. Демократичний педагог відчуває потребу у зворотному зв’язку від дітей у тому, як ними сприймаються ті чи інші форми спільної діяльності; вміє визнавати допущені помилки. У своїй роботі такий педагог стимулює розумову активність і мотивацію досягнення в пізнавальної діяльності.

У групах вихователів, для спілкування яких властиві демократичні тенденції, створюються оптимальні умови для формування дитячих взаємин, позитивного емоційного клімату групи. Демократичний стиль забезпечує дружнє взаєморозуміння між педагогом і вихованцем, викликає у дітей позитивні емоції, впевненість у собі, дає розуміння цінності співпраці у спільній діяльності.

Авторитарний стиль спілкування

Педагоги з авторитарним стилем спілкування, навпаки, виявляють яскраво виражені установки, вибірковість по відношенню до дітей, вони значно частіше використовують заборони і обмеження щодо дітей, зловживають негативними оцінками; строгість і покарання — основні педагогічні засоби. Авторитарний вихователь очікує тільки послуху; його відрізняє велика кількість виховних впливів при їх одноманітності. Спілкування педагога з авторитарними тенденціями веде до конфліктності, недоброзичливості у відносинах дітей, створюючи тим самим несприятливі умови для виховання дошкільнят. Авторитарність педагога часто є наслідком недостатнього рівня психологічної культури, з одного боку, і прагненням прискорити темп розвитку дітей всупереч їх індивідуальним особливостям — з іншого.

Причому, педагоги вдаються до авторитарних прийомам з самих благих спонукань: вони переконані в тому, що, ламаючи дітей і домагаючись від них максимальних результатів тут і зараз, швидше можна досягти бажаних цілей. Яскраво виражений авторитарний стиль ставить педагога в позицію відчуження від вихованців, кожна дитина відчуває стан незахищеності і тривоги, напруження і невпевненість у собі. Це відбувається тому, що такі педагоги, недооцінюючи розвиток у дітей таких якостей, як ініціативність і самостійність, перебільшують такі їх якості, як недисциплінованість, лінь і безвідповідальність.

Ліберальний стиль спілкування

Для ліберального вихователя характерні безініціативність, безвідповідальність, непослідовність в прийнятих рішеннях і діях, нерішучість у важких ситуаціях. Такий педагог «забуває» про своїх колишніх вимогах і через певний час здатний пред’явити повністю протилежні, ним же самим раніше даним вимогам. Схильний пускати справу на самоплив, переоцінювати можливості дітей. Не перевіряє виконання своїх вимог.

Оцінка дітей ліберальним вихователем залежить від настрою: в гарному настрої переважають позитивні оцінки, у поганому — негативні. Все це може призвести до падіння авторитету педагога в очах дітей. Однак такий вихователь прагне ні з ким не псувати відносин, в поведінці ласкавий і доброзичливий з усіма.

Сприймає своїх вихованців як ініціативних, самостійних, товариських, правдивих.

Стиль педагогічного спілкування як одна з характеристик людини не є вродженим (зумовленим біологічно) якістю, а формується і виховується в процесі практики на основі глибокого усвідомлення педагогом основних законів розвитку і формування системи людських відносин. Однак до формування того чи іншого стилю спілкування привертають певні особистісні характеристи­ки. Так, наприклад, люди самовпевнені, самолюбні, неврівноважені і агресивні схильні до авторитарного стилю.

До демократичному стилю привертають такі риси особистості, як адекватна самооцінка, врівноваженість, доброзичливість, чуйність і уважність до людей.

Дослідження показали, що після збіглого педагога-«автократа» в групу не рекомендується призначати «ліберала», А після «ліберала» — «автократа» — можливо. «Демократа» можна призначити після будь-якого попередника.

У житті кожен з названих стилів педагогічного спілкування в «чистому» вигляді зустрічається рідко. На практиці часто зустрічається, що окремий педагог проявляє так званий «змішаний стиль» взаємодії з дітьми. Змішаний стиль характерезуется переважанням двох будь-яких стилів: авторитарного і демократичного чи демократичного стилю з непослідовним (ліберальним).

Рідко поєднуються один з одним риси авторитарного і ліберального стилю.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!